Бохо шик. Стиль бохо. Українські мотиви. (частина 1)

Історія і походження стилю відома. Бродячі артисти, люди творчі, цигани кочівники завжди малі певне відокремлення від верхів і низів суспільства. Вони це підкреслювали завжди своєю поведінкою і, в тому числі, своїм одягом. Різноманітним, часто з чужого плеча, альо все одне багатим, яскравим, емоційним, фактурним, таким, що заставляє звернути увагу на власника. У Франції багато бродячих артистів було родом із Богемії. Пізніше всі середовище людей творчих: артистів, музикантів, співаків, танцюристів, художників – назвали богемою, словом, що походить від назви французької місцевості. Люди мистецтва минулих століть у фінансовому відношенні не найбільш забезпечена верства суспільства. До них не завжди була прихильна до грошова фортуна. Фінанси співаків, артистів, поетів і бродячих музикантів, як правило, часто «співали романси». Це відбивалося на зовнішньому вигляді богеми! Їхнє життя не вписувалася в строгі рамки вищого суспільства тих часів, тому все, починаючи від зовнішнього вигляду і закінчуючи епатажною поведінкою, було відвертим викликом суспільним неписаним правилам.

Вільний крій. Комфорт - один з незмінних принципів стилю, тому будь-який елемент гардеробу має зручний і вільний крій, що не сковує рухів, але підкреслює витонченість.

Оздоблення. Незважаючи на самобутність, спосіб не позбавлений романтизму. Це не просто функціональний одяг. Він з душею. Він говорити. Він визиває позитивні емоції.

Натуральність. Грубуватий натуральний льон, хутро, фактурний батист, прозорий шифон, м'яка шерсть - все це доречно в такій стилістиці. Адже розкішні дорогі тканини бродячих артистів часто не по кишені.

Навмисна фактурність. Гладкість, блиск і гламур - це не про вільний стиль. Образ в стилі бохо тяжіє до легкої зім'пам'яті, шорсткості, порізаності або нерівності. Багатошаровість і поєднання тканин різної фактури і колірної гами роблять цей стиль вкрай неординарним і яскравим.

Хоча стилю вже більше півстоліття, популярний він був не завжди. У сучасній інтерпретації як модний бренд його повернула Кейт Мосс. Гламурні наряди набридли зірці, і вона почала носити етнічне вбрання в поєднані зі спортивним стилем. Тенденцію підхопили кутюр'є і модниці, і стиль отримав нове дихання.

Українські паралелі. Вільний крій, натуральність, оздоблення, навмисна фактурність, увага до аксесуарів завжди була притаманна для одежі жителів українських Карпат. Народний одяг Карпат являє собою своєрідний феномен. Специфічні історичні умови, замкненість натурального селянського господарства, обмеженість ринку збуту — все це уповільнювало розвиток традиційної культури, зокрема культури вбрання, прийоми створення якого майже без змін передавалися від покоління до покоління. Триваліше, порівняно з іншими районами України, побутування в Карпатах традиційних народних промислів та ремесел забезпечило величезне розмаїття неповторного етнографічного матеріалу. Діти природи і гір – це звичайно не французька богема, але прагнення до волі, свободи, до вираження своєї індивідуальності, в тому числі, через одяг у них теж завжди було білі виражене.

У позаминулому столітті в суворих гірських умовах вільнолюбні жителі дивовижного гуцульського села Космача на громадській раді вирішили, що австрійська держава збирає з них непосильні податки і відправили до Відня делегацію з дванадцяти чоловік. Делегація, як не дивно, була прийнята особисто цісарем Францом-Йосипом. Імператор був вражений і здивований своїми підданними, їхньою ношею (вбранням), їхнім зверненням. Поспілкувавшись, сторони домовились, що гуцули привезуть до Відня на показ справжнє космацьке весілля. Привезли, показали, цісарю дуже сподобалось і Космач навіть звільнили від податків на цілий рік. Українська вишиванка та гуцульська ноша - це хоча не богемне французьке бохо, альо на столицю європейської імперії справили серйозне враження.

«Космач» з санскриту перекладається як «дім сонячного світла». Можливо це і є причиною того, що в орнаментах національного одягу домінуючою є гама жовтогарячих кольорів. Знамениті космацькі килими робились теж в цій живій, вічно позитивній гамі кольорів. Космач по праву вважається одним з найбагатших та найвідоміших сіл Гуцульщини. Населення села складає понад сім тис. чоловік. Уперше с. Космач згадане в літописах у 1412 році. Це, можливо, найбільше в Європі село, яке розкинулося на площі у 84 кв. км. А народних майстрів України у цьому селі найбільше точно. Є зо два десятки із званням народних. А таких, що вміють вишивати, ткати, розписувати писанки, – чи не в кожній хаті, стверджував Дмитро Пожоджук, сільський голова Космача, знань вишивальник, заслужений майстер народної творчості України: «Ми маємо майстрів, які будують церкви, ми маємо майстрів, які будують гуцульські хати, ткачів, які тчуть ліжники, килими, запаски, крайки, гарасівки, вереті, скатерки, рушники, є більше 400 майстрів писанкового розпису, є більше 2 тисяч майстрів вишивки, є різьбярі, майстри обробки розі, майстри ліщиноплетіння, майстри обробки шкіри, і, звичайно, є майстри, які займаються боднарством, різьбярством, мосяжництвом». Вишиті плаття та сорочки, ткані плахти, оригінальні аксесуари космацького походження завжди дивували знавців українського народного одягу. Тут завжди панував і панує сьогодні дух творчості, адже Космач називають столицею Гуцульщини, її серцем.