Історія вишивання хрестиком.

Вишиванка – так прості люди називають вишиту сорочку. З давнього часу була для українського народу не просто святковим вбранням,а й оберегом, символом здоров'я, краси та щасливої долі для молодих людей. Достовірно не відомо, коли точно люди почали прикрашати одяг вишитими символами. Імовірно, вишивку у язують з першим стьобанням на шкурах тварин. У ті давні часи для вишивання використовувались жили убитих тварин, лляні і бавовняні волокна, вовна, кам'янко яні голки. Тоді наші предки вишивали символи з метою захистити свою сім'я ю, житло від злих сил. Вже трохи пізніше цей вид мистецтва придбав декоративну функцію. Поступово техніка вишивання удосконалювалася, придбала нові форми.

Прадавні вишивки знайдені на території Древнього Китаю і датовані датовані VI - V повікам до н. е. Древню історію має і вишивка Русі на наших землях знайдені вишивки, що відносяться до 9-12 сторіччя. Перші візерунки з ниток були наповнені сакральними символами, геометричними і рослинними орнаментами, в яких використовувались коло, хрест, сварга, ромби, і інші захисні символи.

У своїй праці Геродот згадує про те, що древні скіфи прикрашали вишивкою свій одяг. На Черкащині були знайдені срібні фігурки чоловіків, датовані сьомим сторіччям, показуючи ідентичність українського вишитого одягу. Є рукописи арабського мандрівника, що вказує на те, що русі (тобто, древні жителі нинішньої України) і десятому столітті до нашої ери носили вишиваний одяг. До прийняття християнства вишите вбрання і предмети побуту вважалися дуже потужним захистом. У народі вірили, що вишивка не просто прикрашає одяг, але й захищає від злих сил та недоброго ока. Особливо цінувались у цьому аспекті звичайні побутові рушники, а також обрядові рушники Багато годині умільці витрачали на вишивку весільних рушників – ці орнаменти поєднували захисні символи, що оберігали молоду сім'я ю від нещастя, наповнювали їх будинок благополуччям. Особливо цінувались вироби, над якими майстриня працювала цілими днями, - зі світанку і аж до того моменту, коли починало заходити сонце. Такі вироби наділялись потужною доброю енергетикою. Обрядові рушники, що використовувалися на весіллях, особливо, під час вінчання, зберігалися далеко, щоб їх ніхто не зурочив.
Вишиті сорочки на Русі носили досить рідко, переважно на свята, а вісь вишитими рушниками користувалися щодня. У сім'ї ях, де були сині, матері обов'язково вишивали рушники в дорогу. Орнаменти на них були наповнені захисними символами, покликаними оберігати синів та чоловіків від бойового поранення і смерті на полі битви.

Вишивка на дорогих матеріалах, шовковими нитками, золотом і парчею була прерогативою знаті. Але і для простого люду були доступні матеріали, такі як дешеві вовняні нитки, за допомогою яких створювались барвисті орнаменти. Майстерності вишивання починали вчити дуже рано, з п'яти-шести років, щоб до п'ятнадцяти років молода дівчина змогла вишити собі посаг. Для весільного посагу готували повний комплект білизни. Це були скатертини, близько ста рушників, сорочка для нареченого, головні убори. Перед весіллям було прийнято влаштовувати публічний показ посагу, щоб продемонструвати працьовитість і майстерність.
Слов'янські жінки прикрашали вишивкою не лише рушникиі сорочки, але і пояси, взуття, рукавиці, верхній одяг. Відомо, що на сорочках вишивка створювалася в місцях, де одяг торкається до тіла: рукави, комір і низ, щоб захиститися від злих сил.

Нехай сьогодні вишивка вже не має такого сакрального значення і сили, щоб оберігати, все одне, вишиті орнаменти, барвисті візерунки залишаються предметом гордості і захоплення у сім'ї.