Історія та значення вишитого рушника

І до цього дня вишитий рушник - бажаний предмет домашнього вжитку та чудовий традиційний символ кожної важливої ​​події в житті українського народу.

Вишиваний рушник посідає почесне місце в будинку: біля образів, на столах, на вікнах, старовинних скринях. Він є старовинним народним символом і прекрасним стильним елементом в оздобленні будинку в стилі «кантрі» або «сільському стилі». З вишитою крижмою зустрічають народження дитини. Дуже багато знакових подій в житті людини потребують цього традиційного народного атрибуту: випускні в садочку та школі, зустріч дорогих гостей, сватання, розпис, шлюб, весілля. Всюди в українських народних обрядах використовується вишитий рушник. І при відході людини, на похоронах, вишитого рушника теж треба.  

Рушник - ритуальний предмет з язичницького минулого, який традиційно використовується в народному побуті за прямим призначенням - захищає святі кути, божниці, дверні та віконні прорізи, весілля, свята, похорони своїми магічними зображеннями.

Аж до 50-х років 20 століття рушники вишивалися рукодільницями на домотканому льоні. При цьому необхідно сказати, що в повоєнний час на ткацьких верстатах вже не працювали:  були великі запаси матерії, зітканої раніше: революційний і післяреволюційний час привчив народ  створювати запас лляної тканини, оскільки всі запаси продуктів  в ці часи вилучалися (революції, колективізація, голод). Тканина - єдине, що не підлягало обов'язковому вилученню.

Запаси полотна, виткані на початку століття було настільки великі, що їх  вистачило на 50-70 років, як раз до того періоду, коли більшість змогла вже  собі дозволити купувати тканину фабричного виробництва.

Сьогодні рушники вишиваються переважно в селах до весіль і хрестин, а також до великих церковних свят. По всій Україні і сьогодні найбільше цінується   жива традиція ручної вишивки на лляній тканині.

Саме слово «рушник» має корінь «руш», «рух», що означає ламати, руйнувати, рвати, а інакше - відірваний шматок тканини, відріз. Від цього ж кореня, відбувається слово сорочка. Лляні полотнища, з яких згодом шилися рушники, ткали дуже довгі.     Старовинний рушник досягав в довжину 3-4 метра.

Незважаючи на співзвуччя слів «рушник» та «рука», вони мають різну семантику і лексичне значення. Рушник - «порушення», порване полотно. А предмети, які використовувалися нашими предками для витирання рук і висіли на рукомийнику, називалися: утирки, рукотерка, ручник, рушник. Такий рушник мав дуже маленький     розмір і не шився спеціально, для витирання рук використовувалися старі ткані вироби, оскільки цінність тканого полотна була велика, будь-які  ткані вироби зношувалися в прах.

Справжній рушник мав розмір, який далеко перевершує своїх сьогоднішніх нащадків, його розмір у ширину був 35-40см, а довжина сягала 3-5 метрів.

Рушник дуже багато прикрашався: мереживом, тасьмою, стрічками, ткацтвом. На виготовлення рушника умільці не шкодували ні сил, ні часу, ні декору.

Вишиваний рушник був дуже дорогою річчю не так з точки зору вартості, скільки з точки зору свого внутрішнього смислового значення. Рушник був культовим предметом слов'янської культури: жодна значуща для сім'ї  подія не обходилася без вишитого рушника.

Вишивані рушники Ви можете купити вже готові чи замовити виготовлення в нашому інтернет-магазині і Ваше свято буде особливим з яскравими виробами ручної роботи, в які кожна майстриня вкладає частинку своєї душі.